Я, співзасновниця сервісу організації здорового харчування FoodEx, Світлана Котенко провела дуже цікавий і сильний діалог, яким обов’язково хочу поділитися з вами, дорогі читачі! Про все глибинне та важливе далі у матеріалі.
СК: У мене до вас перше запитання: в своїй особистій практиці ви використовуєте підхід growth hacking — про що це? Нам дуже цікаво, в чому він полягає?
ВР: Всі бояться змінюватися. Боїться змінюватися бізнес, тому що зараз ми отримуємо певні результати, а для того, щоб відбулися зміни — потрібно відмовитися від старого способу дії та діяти по-новому. І питання в тому, що світ змінюється дуже динамічно і у нас весь час з’являються деякі додаткові вступні, які в бізнесі не враховуються, якщо він йде накатом. І коли щось дає збій, необхідний аналіз позицій у бізнесі: функціональних позицій, щоб зрозуміти, де відбуваються втрати ресурсів, і аналіз ситуаційних позицій, щоб зрозуміти, де компанія не відповідає мінливим умовам. І коли всі аналізи виконані, необхідно мати можливість спроектувати майбутні зміни. А значить настає етап розробки самих змін і програм дій для всіх учасників компанії. Це особливо важливо, тому що кожен співробітник структури повинен горіти і розуміти, що змінюватися — це його ідея і він хоче її реалізувати. Висновок: ми займаємося пошуком рішень для зміни управлінської та стратегічної частини бізнесу.
СК: Якщо говорити про вас, чи боїтеся ви змінюватися і чи змінюєтесь? І яку техніку використовуєте для того, щоб привнести зміни в свій ритм життя?
ВР: Я змінююся раз у 5-7 років. Я змінюю ключову тему, над якою я працюю. І під неї, власне, потрібно змінювати і особистісні якості. І сказати, що боюся — звичайно, так, це завжди відбувається не без страждань, тому що старе відпускати боляче. Але я точно розумію, що якщо ти зупинився в своєму розвитку, то це шлях в нікуди, а іноді навіть дуже швидко донизу. Тому якщо у тебе немає точки змін, на якій потрібно зупинитися, видихнути, потім почати по-іншому діяти, то немає і зміни мислення та дій. Іноді буває навпаки: ти починаєш щось робити по-іншому, а потім розумієш, що тобі потрібно про це ще і думати по-іншому. Іноді це відбувається на рівні зміни соціальних ситуацій, зміни оточення, сфери, а іноді на рівні комунікацій — подивитися на весь світ не з точки зору конфронтації, де потрібно боротися за ресурси або де у тебе кожен хоче відібрати ці ресурси, а з точки зору співпраці, допомоги і підтримки в твоїх ідеях.
СК: Якщо говорити про ваш режим дня, то щоб ви ввечері могли сказати “сьогодні був класний день”, які атрибути повинні бути у цього дня?
ВР: У цей день я обов’язково повинна щось робити. Якщо я нічого не робила, то день був поганий. А зайнятися, на щастя, завжди є чим, бо ідей для проектів у мене набагато більше, ніж часу в добі та років, які я можу прожити. Я чесно за здоровий сон. І мені доводиться домовлятися зі своїм організмом. Я йому кажу: дивись, любий, я тебе зараз трохи повикористовую більше, ніж ти можеш, а через 4 дні ти будеш їсти смачну їжу, спати і не вилазити з-під ковдри, я тобі це обіцяю. Прямо ось так і промовляю. Це питання реальних дій. Якщо брати всім відому психосоматику, то наше тіло першим показує, що в нашому житті щось не так. І з тілом ми можемо комунікувати і домовлятися. І якщо щось заболіло, зуб, наприклад, то пообіцяйте своєму зубу закінчити всі термінові справи і сходити до лікаря. Та обов’язково сходіть! Цей час ніким не повинен зміщуватися, займатися і переноситися для важливих зустрічей. Тому що ви пообіцяли своєму тілу, а такі обіцянки потрібно виконувати.
СК: Які складові вашого способу життя, щоб бути задоволеною?
ВР: Той світ, в якому я живу, ті люди, ті події, ті дії, які я хочу робити чи ні, ось це дає відчуття правильності. Правильні люди поруч і правильні місця. Ще є питання роботи з оцінками, питання прийняття оцінок. І питання: що ти робиш з оцінками, які тобі дають. Ті оцінки, які ти отримуєш: вони про тебе або не про тебе? Якщо не про тебе, то не слухай. Якщо вони про тебе і тобі вже не в перший раз говорять, що щось тут не так, то варто задуматися та щось змінити. Якщо той світ, в який ти потрапляєш, говорить тобі, що потрібно змінити себе, і він тобі потрібен, то це прийняття рішень дуже складне, але необхідне.
СК: Які тоді секрети вашої стрункості і краси? Ось на рівні дій.
ВР: Є одне дуже правильне рішення — потрібно чистити внутрішню каналізацію. Я регулярно ходжу до своїх колег за відпрацюванням переживань і особистого досвіду. Коли, умовно кажучи, ви не можете переварити, що сталося сьогодні, то що далі буде? Ви не переварите не тільки інформацію, але й їжу. Далі підуть розлади шлунка і підшлункової. Якщо ви не випустите негативні емоції, то почне забиватися кишечник. Ми не можемо з усіма підряд ділитися переживаннями. А нам потрібно їх промовляти з кимось. І вибираючи друзів або партнерів і постійно їм ниючи, питання не вирішується. Потрібно йти до фахівця. По-перше, він вміє ставити правильні питання. Ті, які ти сам собі не поставиш. І допомога, до речі, потрібна не тільки в проблемних ситуаціях, а й у розвитку. Коли ти йдеш себе опрацьовувати, весь твій життєвий досвід не накопичується, а циркулює. Разом з ним циркулює і організм. І питання стрункості — це питання винятково власного внутрішнього змісту. Наша зайва вага — це бар’єр між нашим внутрішнім і зовнішнім світом. Це така межа. І у мене ця межа тонка. Я її вибудовую комунікацією, словами, діями. А хтось не може цього робити, ось і заїдає все, що не сказано, не зроблено.
СК: Якщо у людини зайва вага, з яких кроків ви б порекомендували їй почати свої зміни?
ВР: З усвідомлення тих проблемних життєвих ситуацій, в яких було прийнято певне рішення, яке вони не можуть реалізувати, або ж з усвідомлення, що пора прийняти рішення змінитися. Ми часто боїмося зізнатися собі, що ми знаходимося не в тому світі, в якому хочемо жити. А заважає нам страх самотності, страх бути нікому не потрібними. І ми готові отримувати негативні емоції і оцінки, щоб здобути увагу.
СК: Якщо заглиблюватися в психологію зайвої ваги, то можна зробити висновок, що людина не задоволена тим, чим вона живе, і гладшає, правильно?
ВР: Так. Мрія людини не відповідає реальності. І тоді всі комунікації, всі дії, життєві ситуації при невдоволенні своїм життям ми вибудовуємо так, що стикаємося з непотрібними нам людьми, з непотрібними роботами. Та не отримуємо визнання, що те, що ми робимо, це успішно. Немає підтвердження ні від кого, що все класно, ти молодець. А з такими емоціями завжди хочеться закритися від цього світу. Ось і наїдається межа. Ті, хто страждають зайвою вагою, вони страждають від того, що не можуть жити життям, яким вони хочуть. А зайва вага це всього лише індикатор цього.
СК: Тобто внутрішня гармонія — це запорука красивої фігури?
ВР: Однозначно так. Я не була в усіх життєвих ситуаціях і відчувала не всі емоції, але точно знаю, що розібравшись в собі, набагато легше почати приймати рішення. А прийняті рішення — це вже ознака особистості, у якої є сили вдосконалюватися.
СК: Є люди, які в стресових ситуаціях заїдають свої проблеми. А от як не заїдати?
ВР: Та мовчки. Закрити рота. Це питання усвідомленості: ви усвідомлюєте в цей момент, коли ви не в собі та починаєте їсти все їстівне навколо, що з вами відбувається? А потрібно усвідомлювати. На секунду зупинилися. Дали оцінку ситуації і відклали в сторону еклер.
СК: А ось приходить до вас дівчина, наприклад, і каже: переїдаю і розумію це, хочу змінити таку звичку. Що робити?
ВР: Зважаючи, чи готова вона точно змінюватися? Тому що поміняти форму на час не так і складно. А ось щоб поміняти форми назавжди, потрібно змінювати мислення, дії і спосіб життя. Я буду з нею працювати з точки зору прийняття рішення щодо зміни життя. Тому що фітнес-тренер не бере на себе відповідальності за зміну способу життя в глобальному розумінні. Тренер бере на себе відповідальність за зміну тонусу м’язів.
СК: Тобто, щоб змінити життя, потрібно спочатку відповісти собі на чимало запитань?
ВР: Так, так і є. Ви самі собі їх ставите або якщо не вистачає сил, то ці питання вам ставить психолог. Ці питання незручні, але вони змусять думати інакше.
СК: А від яких звичок відмовлялися ви особисто?
ВР: Я відмовилася допомагати людям, коли вони не просять. І пішла ще від однієї звички — доробляти старі справи. Щоранку я перевіряю чи завдання актуальні. Може вони вже не потрібні або їх хтось зробив. А якщо я не доходжу довго до якогось завдання, значить воно комусь потрібне більше, ніж мені. Але я думаю про це завдання і це займає мій час. Ось я вожу вже 4-ий місяць в багажнику улюблені туфлі. І коли я порахувала, скільки часу я про них думаю, то вирішила, що їх потрібно викинути біля найближчого смітника або таки вирішити питання з їх ремонтом.
СК: Спілкуючись з вами, бачу, що у вас купа енергії. Звідки ви черпаєте сили? Які у вас ритуали, що дають силу та драйв?
ВР: Сніданок і розмови з дитиною. А також з коханою людиною є ритуал, коли щовечора ми нагадуємо, що ми існуємо і нікуди завтра з життя один одного не подінемося. Сімейні традиції ще — у нас кожен місяць 23 числа сімейна вечеря. Приїжджає мама. І ми всі разом вечеряємо. І я хочу, щоб коли син покине мій будинок та прийде до свого, він точно знав, що в цей день я завжди чекатиму на нього.
СК: Як ви вважаєте: у шляху до досягнення мети важливіша мотивація чи дисципліна?
ВР: Розуміння результату і бажання. Якщо цей результат вписується в сенс вашого життя, то це і є мотивація. Створення хмари інтересів для себе, де кожна твоя дія буде співвідноситься з результатом — це і є найефективніший шлях.
СК: Досліджуючи тему успіху, наша компанія прийшли до того, що успіх — це здоров’я. Що для вас успіх?
ВР: На фізичному рівні — це відчуття фізичного та органічного здоров’я, на психічному рівні — це здорові відносини з любов’ю і турботою, на рівні ідей — ті ідеї, які весь час рухають тебе вперед. Тоді життя і є успішним.
СК: У чому сенс життя Віри Романової, можете поділитися з нами?
ВР: Зробити так, щоб всі люди захотіли піклуватися про тих, хто поруч. Зробити все можливе, щоб люди вміли розуміти, чого вони хочуть насправді. І все не зводилося до особистих досягнень. Тому що життя стає повноцінним тоді, коли ти можеш подбати про інших і для цього все є. Показати, що найголовніше в житті — це підтримка. А ще любов — можливість іншій людині діями, вчинками дати зрозуміти, що його життя для мене важливіше, ніж своє. Щоб ця людина завжди знала, що вона комусь потрібна.
СК: А яке питання найважливіше для вас у житті?
ВР: Чого я хочу і навіщо мені це? Тому що насправді я хочу вигадувати те, що реально може змінити цей світ на краще. І якщо у мене є хоч один проект, який може змінювати навіть маленьку купку людей, то це воно — те питання, яким я хочу займатися.
Програми харчування для здорового способу життя можна підібрати за посиланням нижче.
