Я — Світлана Котенко, співзасновник сервісу організації здорового харчування FoodEx. В рамках проекту Режим дня успішної людини я розповідаю про здорові звички активних ділових людей, підприємців і профі.
Наш новий герой — Ольга Маслова — кандидат біологічних наук, клітинний біолог, популяризатор науки, співзасновниця проекту Nobillitet. Далі, про усвідомлене ставлення до здоров’я та наукові відкриття, що заслужили “нобелівку”.
СК: Ольга, зізнаюся, для мене професія “клітинний біолог” щось із рідні космонавту. Як ви потрапили до науки?
ОМ: У дитинстві я проводила літо за книжками у бабусі. Вона була біохіміком, і книги в її будинку були специфічні — багатотомники з клінічної лабораторної діагностики, наприклад. Якось мене привабила ілюстрація з клітинами крові. На ній були фіолетові лейкоцити. По-перше, це мій улюблений колір, а по-друге, вони були прекрасні й загадкові. Я стала цікавитися, запам’ятовувати, базікати про еритроцити і лейкоцити з попутниками в транспорті (чим дуже веселила батьків).
До 8 класу я вчилася у школі мистецтв з поглибленою англійською. У мене музична освіта за класом скрипки. А потім потрапила на республіканську олімпіаду з біології та зайняла там 3 місце. Тоді вирішила перейти до ліцею, до класу з поглибленим вивченням біології та хімії.
Займалася в Малій академії наук, де мені дуже пощастило з керівником — Людмилою Григорівною Любінською. Потім вступила до університету Шевченка на біофак. Паралельно з аспірантурою працювала в НДІ молекулярної біології та генетики під керівництвом Віталія Арнольдовича Кордюма. Це велика людина — один з найцікавіших академіків в Україні. Ми дуже багато спілкувалися, і це вплинуло на мій кругозір і світогляд. Коли пізніше, в 2016 році, я вирішила сфокусуватися на популяризації науки, то зрозуміла: все, що я вбирала всі ці роки, тепер віддається.
СК: Ви очолили місію стати “рупором” науки?
ОМ: Так, на цьому етапі життя я вибрала цю роль, але я не зарікаюся. Можливо, повернуся в лабораторію. Зараз мені хочеться показати, що наука — це цікаво, популяризувати її в масах. І останні два роки спостерігаю великі зрушення в цьому напрямку. ЗМІ стали частіше питати експертну думку вчених.
СК: Це правда! Нашим клієнтам вже мало сумнівних відомостей про користь продуктів. Люди хочуть зрозуміти глибше, як працює їх організм на рівні фізіології, гормонів і мозку…
Ваш проект Nobilitet присвячений Нобелівським лауреатам — розкажіть про нього.
ОМ: Багато побутових речей і знань, якими ми користуємося в повсякденному житті, засновані на фундаментальній ідеї, відзначеної Нобелівською премією. Щорічно проводиться вручення премій за видатні відкриття, винаходи, великий внесок в культуру і розвиток суспільства.
Ми хочемо розповідати про це простим людям раз на рік на своєму великому заході. Шукаємо експертів в кожній зазначеній премією області, які можуть цікаво, доступно і грамотно донести суть наукових відкриттів. Важливо відшукати хорошого спікера. Буває, що хтось приходив послухати фізику, а йшов в екстазі від літератури. Це частина нашого хитрого плану, щоб людина відкривала для себе нове в тій області, якою особливо не цікавилася раніше.
Протягом року ми проводимо малі заходи, присвячені темам, пов’язаним з “нобелівкою”. Піднімаємо різні курйози. Наприклад, в минулому році премію з літератури взагалі не вручали — трапився скандал. Ось такі цікаві речі.
Сучасній людині потрібно постійно оновлювати свої знання і вибирати для цього нові формати. Коли в 2017 році Валерія Лошманова, мій партнер і співзасновник проекту Nobilitet, запропонувала зробити наш перший івент, у мене проскочила думка: невже такого ще ніхто не робить? Та це ж на поверхні — точно роблять! Почали шукати і побачили, що в світі такого формату заходів по Нобелівській премії просто немає.
СК: Якщо говорити про сферу здорового способу життя, які відкриття були удостоєні Нобелівської премії? За дослідження дефолт-систем мозку і циркадних ритмів, здається, отримали…
ОМ: Отримали дослідження з тіломірів, так само — вивчення явища аутофагії, багато нобелівок, присвячених гормонам і механізмам міжклітинних комунікацій. У 2017 році премію вручили за дослідження циркадних ритмів — це одна з моїх давно улюблених тем, з дитинства було цікаво все, що пов’язано з циклічністю.
СК: Що це за ритми? Чим знання про них допоможуть нам бути здоровими і красивими?
ОМ: Цирканнуальні ритми — це річні ритми. Коли у людини, умовно, є улюблений / неулюблений місяць. А циркадні ритми обумовлюють нашу добову активність.
Головним маячком для мозку є світло. У сітківці ока є певний тип клітин, які реагують на зміну градієнта освітлення, щоб дати сигнал мозку: ось це день, а це ніч. Вони “працюють” навіть, коли очі закриті. Тому вночі до вашої спальні не повинне проникати світло з вікон, ніяких подсвіток електронних пристроїв, зарядок, каганців. Це важливо!
СК: Коли краще лягати спати і прокидатися? Чи є чіткі рекомендації?
ОМ: Вічна боротьба індивідуальних хронотипів. Їх не два, як прийнято вважати — сови і жайворонки — а набагато більше. І для кожної людини оптимальний час укладання і пробудження буде відрізнятися.
Є люди, у яких пізній вечірній хронотип. Вони не можуть до опівночі заснути, навіть якщо активно провели день. Ляжуть раніше — будуть дивитися в стелю і нервувати. До речі, радикального жайворонка в сову ми не перевчимо, а ось сову у жайворонка – можна. Але при цьому сова втратить свій вечірній запал. Це пов’язано з деякими еволюційними і нейрогуморальними особливостями різних хронотів.
Із загальних порад: навіть радикальним совам до 2 години ночі прибрати світло у всіх його проявах, завершити всі активності і до ранку провести час в ліжку. Якщо ви не належите до повноцінно вечірнього хронотипу, а ближче до проміжного — тому що вам складно себе контролювати самому і легко скакати між режимами, то можна рекомендувати лягати хоча б близько опівночі.
Якщо ви працюєте в нічні зміни, краще не допускати їх частіше 2-3 разів на тиждень. З цієї частини проводилися дослідження серед медсестер, які працюють вночі при яскравому лікарняному освітленні. Частота нервових розладів, серцево-судинних і онкологічних захворювань серед них вища.
Також важливо відрізняти свій генетично закладений хронотип від психо-соціальної звички. Коли людина щодня встає о 6 ранку, а потім на вихідних спить до 12, це неправильний режим дня. Різниця “на відіспатися” повинна становити не більше 2-3 годин.
СК: А який у вас режим дня? Чи є якісь ранкові або вечірні ритуали?
ОМ: Я — “помірна сова” — лягаю спати в проміжку між північчю і першою годиною ночі, а прокидаюся до дев’ятої. Сплю в повній темряві при злегка зниженій температурі. Тепер у мене немає жорстких недосипів, як це було в студентські роки, коли я спала по 3-4 години в день, а потім відсипалася по 15 годин у батьків.
Мій день починається і закінчується музикою. Вранці я п’ю якийсь теплий напій — кава або міцний чай. Заварюю зелений чай з імбиром, м’ятою, іншими добавками. А каву люблю з прянощами, імбиром або перцем. До напою йде поживний сніданок. Люди з пізнім хронотипом не відчувають сильного апетиту вранці.
Вечірні ритуали однозначно пов’язані з водними процедурами. Тепла ванна або душ з аромамаслами. І прогулянки, я обов’язково гуляю ввечері. Взагалі намагаюся багато ходити пішки. А вечірня прогулянка в сутінках — кращий подарунок своєму організму. Ми спостерігаємо цей градієнт, як небо темніє поступово, а не по клацанню лампочки. Це налаштовує наш мозок на нічний режим і готує до сну.
Із додаткових фізичних навантажень люблю плавати у відкритих водоймах. Йогою займаюся час від часу зі своїм коханим інструктором — Нікою Бельською. Вона генетик за освітою, отримала в Каліфорнії сертифікат інструктора йоги, практикує “усвідомлену йогу”.
СК: Як виглядає ваш режим харчування? Що важливо для гарного самопочуття?
ОМ: За великим рахунком, все просто …
Правило №1: їсти, щоб жити, а не навпаки
Мінімум моїх думок сконцентровано на їжі. Я можу отримати задоволення від певної страви, але ніколи не страждала “фудфетішизмом”.
Правило №2: не допускаю “цілодобового харчування”
Шматочківство — найгірша з харчових звичок. Коли ми весь день жуємо, то не даємо нашим гормональним реакціям пройти свої повні цикли. Мають бути дотримані проміжки між прийомами їжі.
Правило №3: період доби, коли ми їмо, повинен бути кінцевим
Останній прийом їжі у мене відбувається за 3-4 години до сну, але не пізніше 21:00. Не важливо, які далі плани.
Правило №4: стежу за калорійністю, але не фанатично
У нашій родині склалися здорові уявлення про харчування. Я ніколи не любила соуси, майонези, кремові десерти, жирні смажені страви. Обираю їжу з мінімальною термічною обробкою. Рідко вживаю червоне м’ясо і всім рекомендую обмежити його споживання. У мене немає табу на тортики і солодке, краще чорний шоколад, аніж молочний.
Треба свідомо контролювати свою харчову активність, прислухатися до сучасних медичних поглядів і власного самопочуття. У такому випадку, навіть якщо раз на рік трапиться піца на нічній вечірці, організм це легко подолає. А якщо постійно кидатися в якісь крайнощі, дієти, заїдання — то привіт порушення метаболізму, зайва вага та інші “радощі”.
СК: Що у вашому розумінні включає в себе здоровий спосіб життя?
ОМ: Я не люблю вираз “ЗСЖ” або “здоровий спосіб життя”. Воно набуло якийсь радикальний настрій: цього — не їжте, а Чіа — їжте обов’язково, лягайте спати, як всім годиться, бігайте, адже всі вже бігають, робіть тільки те-то-то …
Ніякого відношення до здоров’я такий підхід не має! Особливо, якщо людина це робить лише тому, що десь прочитав. При цьому сам не розуміє, навіщо потрібно робити так? Неграмотний ЗСЖ може принести більше шкоди, ніж користі.
Усвідомлене ставлення до свого здоров’я — ось, до чого потрібно прагнути. Коли ти розумієш, що відбувається, і можеш сам вирішувати для себе: ти сьогодні готовий ризикнути своїм здоров’ям або навпаки — хочеш поберегти себе?
І не може бути одного шаблону або способу! До всіх рекомендацій потрібно ставитися зі спокоєм, адже вони не гарантують, а лише підвищують або знижують вірогідність подій. Примножуй хороше, уникай поганого, роби, що повинен, і будь, що буде. Ось і весь “ЗСЖ”.
СК: Ви постійно в потоці вивчення, обробки і передачі інформації. У чому ваше джерело сили?
ОМ: Природа, в першу чергу. Прогулянка Голосіївським лісом дозволяє на пару годин відключитися від цього урбанізованого, технологічного і дуже забитого інформацією світу. На щастя, я можу дозволити собі поїхати до батьків. Там на 7-10 днів знизити інтенсивність контакту з людьми до мінімуму — не піднімати слухавку, відключитися від мережі, спілкуватися тільки з близькими десь на природі. Такий режим дозволяє відновитися.
СК: На вашій сторінці facebook бачила фразу: “Я люблю, коли я — муза, і коли у мене є муза”. Як організувати своє життя, щоб стати музою?
ОМ: У тих ситуаціях, коли я опинялася музою, я нічого спеціального не робила. Така моя роль.
Коли потрапляю в проекти, то часто виконую там не просто якесь функціональне завдання, а й починаю якимось чином впливати на всю атмосферу. У підсумку, знаходяться нові можливості і відкриваються якісь горизонти.
Мене надихають люди, з якими я взаємодію. З Сашею Колядою ми один для одного музи, скільки ми вже років дружимо. Його проект “Школа довголіття”, де я і Катя Толстикова, і Ніка Бєльська, і багато інших кваліфікованих експертів виступають тренерами. Ми пишаємося тим, що виходимо на міжнародний рівень. Весняний курс школи проходив в Італії, а новий плануємо провести восени в Батумі.
СК: І останнє, ви просили підписників підібрати синонім до слова “успіх”. Ось ми для себе в FoodEx точно визначили, що успіх вимірюється здоров’ям. А що для вас успіх?
ОМ: Так, багато хто тоді привів синоніми з іноземних мов про самодостатність, самореалізацію. Здоров’я, звичайно, важлива складова успіху. Без нього інші радості не будуть настільки радісними. Це комплексне поняття, яке включає наше фізичне, ментальне, психо-емоційне самовідчуття.
Успіх для мене — це стан балансу нейромедіаторів, бажань, можливостей і свого місця в світі. Коли ти відчуваєш, що ти там, де повинен знаходитися, тобі, в принципі, нічого не бракує і тебе нічого не пригнічує.
